Історія виникнення подарункових пакетів

Як усе починалося

Окей. Уявімо, що я — звичайна людина, яка роками купує, дарує, складає, милується і просто колекціонує подарункові пакети. Не дизайнер, не експерт, не блогер. Просто… подобається. Ось вам жива історія — як я її бачу. Про історію виникнення паперових та картонних подарункових пакетів. Без пафосу.

Колись, десь там, ще задовго до маркетплейсів і магазинів «все по 10», люди пакували подарунки в тканину. Серйозно. Клапті, обгортки, шовкові мішечки — хто що мав. А папір? Чесно кажучи, тоді папір був розкішшю. Тобто він був, звичайно, але… не для цього.

Поява паперової упаковки

А потім, як це часто буває, щось клацнуло. Десь у 1800-х (ну так, плюс-мінус) з’явилася ідея: а що, як подарунок просто загорнути в красивий аркуш? Не шити, не пришивати, не пакувати в скриньки, а просто — папір. З візерунком. Святковий.

Чесно кажучи, спершу воно виглядало… ну таке. Папір рвався, кути м’ялись, клей не тримав. Але народ сподобав. Бо це ж як? Не просто «от тобі», а «от — загорнув, подумав, постарався». І все змінилося.

Хто придумав подарунковий пакет?

А тепер уявіть. 1939 рік. США. Один чоловік, здається, Джозеф Бін, хотів загорнути пляшку віскі для друга. Але коробка була завелика, а звичайна обгортка — м’яко кажучи — «не тягнула». І от він склав папір у вигляді мішечка, проклеїв шви і зробив… щось схоже на пакет.

Так, не він придумав перший подарунковий пакет. Але він дав старт новому формату. І, як результат, пішло-поїхало.

Коли все стало популярним

Потім були 60-ті, 70-ті — це вже бум. У всіх на вустах «оформлення», «естетика», «дизайн». Люди почали шукати не просто коробку, а щось красиве. Пакети стали щільнішими, з ручками, з ламінуванням, з віконцями. І, як не дивно, все частіше — з картону.

Ну, ви зрозуміли. Спочатку — просто папір. Потім — папір з ручками. Потім — щільний картон з шовковою стрічкою. А потім — цілий світ пакувальної індустрії.

Подарунок чи пакування — що важливіше?

І, от чесно, я вже й не знаю, що більше тішить — сам подарунок чи момент, коли ти тягнеш цей блискучий подарунковий пакет з малюнком, де щось шарудить, і всі такі: «Оооо, що це?».

А потім ще й обираєш: великий глянцевий чи маленький крафтовий? З ручками чи без?

Іноді думаю: чому взагалі нам так важливо пакувати щось у щось? І відповіді немає. Просто хочеться зробити красиво. Хочеться емоцій.

І от тут якраз той момент, коли з’являється подарунковий пакет. Як фінальний акорд. Ніби нічого особливого — але без нього якось не те.

А у вас було щось подібне? Коли пакет викликав більше емоцій, ніж сам подарунок? Напишіть. Цікаво ж 🙂

👉 До речі, ось тут можна подивитися всі варіанти